.JPG)
Виставка "Бабине літо"
За вікном – то поривчастий вітер, то дощить. А зала «Технопроекту» цвіте, буяє різнобарв’ям і радує око. Сюди на виставку «Бабине літо» запросили всіх бажаючих Спілка майстрів народного мистецтва вишивки Вишгорода, Творче об’єднання «Світлиця» та міський Центр творчості «Джерело».
Організатори переважно у вишитих сорочках. На стінах – картини писані, вишиті хрестом, бісером, стрічкою, витинанки, поруч — вироби у техніці декупажу. Це роботи майстринь за попередній
рік. До цього був ряд персональних і спільних виставок. Усі, мабуть, добре пам’ятають і п’ятиметровий Вишгородський рушник, до створення якого доклала рук кожна майстриня. Ним жінки відкривали нову дорогу на в’їзді до міста напередодні минулорічного етапу Фор-мули-1 — цей сюжет обійшов усі українські телеканали.
До об’єднання майстринь долучаються все нові й нові бажаючі, у яких, як каже керівник Спілки Олена
Кольвах, дві праві руки. І на нинішній виставці порадувала своїми картинами хрестом, олією і пастеллю завідуюча ДНЗ «Сонечко» Тетяна Яковенко. Для тих, хто буває в дитячому садочку, це не новина, адже на його стінах — малюнки Тетяни Яківни. А у видавництві «Кий» видані дві
збірки українських народних казок, ілюстрованих нею. Проте багато відвідувачів, побачивши її полотна «Мати», «Бабусина хата», «Мальви», «Фіалки», «Південь», виши-ту картину «Навіки разом», Тетяну-майстриню і художни-цю відкрили для себе саме тут.
Як і майстра народної творчості, керівника дитячої студії «Мрія» Ларису Кушнерик з Нижчої Дубечні. Вона вишиває хрестом, гладдю, бісером, люрексом, мере-жить і навчає цьому своїх учнів. З відзнакою закінчила курси ручної вишивки «Матіола» у Києві, постійно вчить-ся у колег і проводить майстер-класи на Міжнародній виставці «Медвін». Експозицію «Бабиного літа» відкрила
її унікальна робота «Старовинна карта світу».
Серед цієї краси звучали щирі українські пісні – «Ой, роде наш красний», «Зеленеє жито», «Многая літа».
Це юні вокалісти «Співаночки» міського Центру творчості «Джерело», голосисті, гарненькі, як маків цвіт, пританцьовуючи, виводили кожну ноту. А разом з ними і керівник гуртка Вален-ина Демочко.
Гарні традиції вже давно склалися у «Джерелі» — позашкільному навчальному закладі, який очолює
Наталія Кисіль. Сім років тому започаткувала їх Олена Кольвах, одна за одною об’єднуючи жінок, залюблених у мистецтво.
Тепер з їхньою творчістю знайомі не лише у Вишгороді, в інших містах України, а й за кордоном. Олена
Ростиславівна зі своїми роботами побувала в братньому Сансі (Франція), а окремі картини, ікони Лідії Іванівни Дубини переїхали до Америки, Італії та інших країн. Вона весь час у творчому процесі, шукає нові теми й сюжети.
Ось і під час виставки зізналась, що, хоча й приємно бути серед колег та друзів, але вже поспішає сісти за вишивання. Зараз працює над іконами невеликого розміру у єдиній кольоровій гамі.
У своїх роботах майстрині відтворюють і власні мрії. Про це неважко було здогадатись, поглянувши на ви-твір наймолодшої майстрині Спілки Валерії Кольвах — п’ятьох чудових діток-янголят.
Ольга Шаль представила свої «Українські грації», Надія Подкоритова – «Соняшники», Раїса Іноземцева – «Осінній сад», «Фрукти», Тетяна Ясакова – «Ботанічний сад» у техніках малюнку та вишивки стрічкою, а також малюнки на призабутих нами вінілових платівках, випущених ще за радянських часів фірмою «Мелодія».
Корифей вишивки Олена Кобзар примусила не раз підійти до її «Сінокосу», «Колискової», «Мадонни з немовлям», автопортрета в чорно-білій гамі. Між ним і сьогоднішнім оригіналом – кілька десятків років, але Олена Олексіївна не так уже й змінилася, хіба що додалося мудрості в очах…
Справжнім квітничком назвала «Світлицю» поетеса, теж майстриня Ольга Дяченко. Чого варта лише її керівник Світлана Жовтобрюх – ініціативна, завжди привітна, усміхнена, зі смаком одягнена! Робота лікаря-рентгенолога у районній лікарні, виховання трьох чудових діток,
домашні клопоти залишають небагато часу для творчос-ті. Але в неї народжуються такі теплі, світлі роботи – «Фея рожевого саду», «Романтичні троянди», «Мрійниця».
Молода мама Валентина Висоцька вже не вперше вразила оригінальною, притаманною лише їй технікою декупажу. Аж боязко торкатись таких витончених виро-бів, схожих на унікальні експонати історичного музею.
Ще одна молода майстриня Олена Скоробагатько прийшла зі своїми донечками. Старша Ганнуся пере-йняла від неї любов до рукоділля і, звичайно, пишалася матусею та її роботами. Меншенька Віра робить перші свої роботи в гурточку «Золоті ручки».
Приміщення для виставки вже не вперше надав директор НВП «Технопроект» Віктор Федосенко. І зробив це із задоволенням. Йому тим більше приємно, що «в час передвиборчого психозу і агресії є люди, котрі тво-рять і показують загалу вічне – мистецтво, що характеризує нас як розвинену й високодуховну націю».
Для таких митців потрібне окреме приміщення. На цьому наголосив начальник відділу з гуманітарних питань міськради Володимир Ткач.
А от директор Вишгородського історико-культурного заповідника Ірина Пироженко, вражена творчим доробком майстринь, вважає, що місту потрібен величний виставковий центр. Саме там місце роботам такого високого рівня.
Подякував жінкам за працю президент Благодійного фонду святої Ольги Володимир Малишев і вручив Спілці майстрів та Творчому об’єднанню «Світлиця» Свідоцтва благодійників.
Було ще багато теплих слів – від керівника студії декоративного мистецтва Центру творчості «Дивосвіт» Ірини Маричевої, вчителя праці гімназії «Інтелект» Любові Котик, працівників магазину «Скринька» Руслани Єрко і Тетяни Конончук, від юної журналістки «Джерела» Ірини Яковенко. А гостя з Києва Надія Овдієнко, яка зібрала колекцію з п’яти тисяч наперстків, готова поділитися нею з нашим майбутнім музеєм. Їй дуже подобається Вишгород, його привітні люди. А ще – разом з Оленою Кольвах іти містом і спостерігати, як з нею вітаються і старий, і малий —ніби йде вона через один двір. Серед мальв і фіалок, де фея рожевого саду…
Ярослава Бень ,
Газета «Вишгород» 24 жовтня 2012 року
Коментарi